Пол Торґал, запис №3 - «Кінець»

Напав зненацька. Позаземний кракен, більший за «Циклопа». З легкістю продірявив зміцнений корпус оселі. Я ледве встиг надіти дихальний апарат. Казав же їй. Казав, що припливуть інші.

Я опинився далеко від оселі, а чудовисько ринулося до мене. Воно майже схопило мене своїми мацаками, але тут казна-звідки з’явилася Мейда, із гвинтоплавом в одній руці й зазубреним металевим уламком в іншій. Вона хотіла заколоти звірюку або заплатити життям за спробу. Я ще встиг побачити, що вона застромила уламок у шию чудовиська, тоді як воно, щосили вигинаючись, намагалося скинути її з себе, після чого вони обоє зникли в темряві. Упевнений, Мейда в будь-якому разі отримала, що хотіла.

Потім мені привиділося світло глибоко піді мною. Я подумав, що то Барт, і поплив туди. Тепер я сумніваюся, чи взагалі щось бачив. Кисень закінчується. Оселя зруйнована. Глибина така, що неба не видно. І щось напевне відчуло запах моєї крові.