Пол Торґал, запис №2 - «Дилема»

Знаєте, що Мейда сьогодні мені сказала? Що хоче побудувати оселю на глибині 500 метрів, більш як за кілометр на північний схід. І для цього їй потрібні ми з Бартом. Вона собі втовкмачила в голову, що ми зможемо врятуватися лише завдяки її дуже безвідповідальним вчинкам. Та я перевозив зорекитів на Нептун, пласталь у Федерацію… Я з родиною керую діяльністю дев’яти гірничодобувних колоній на території всього Рукава Аріадни. І Мейда вважає, що з неї ліпший за мене керівник? Її контракт свідчить протилежне.

Однак… я просто не знаю, чи це найбезглуздіша думка з усіх, що я колись чув, чи моя єдина надія. Минулого тижня мені сповнилося 80 років. Раніше здавалося, що мене вистачить ще на 80, однак тепер я опинився в безвиході на цій планеті, де ніхто не пересадить мені нову печінку, коли відмовить стара. Тут я смертний. А Мейда корисна.

Тому я зобов’язаний ухвалити рішення. Або повернутися на острів і сподіватися, що невідома річ, яка збила «Деґасі», не зіб’є рятувальний корабель, або плисти глибше та шукати відповіді. А далі весь час сподіватися, що я помру від старості, а не від зубів морських чудовиськ.

Віддаю Мейді належне тільки в одному. Вона мала рацію щодо печер. Там достатньо літію, щоб виготовити сотні тонн пласталі. Достатньо для клятого флоту «Циклопів». Ніхто й нізащо не зміг би уникнути аварії, однак мій наказ про незаплановану зупинку був слушним. Якщо ми врятуємося з цієї планети, на тому боці Федерації заговорять про курс акцій «Торґал».