Пола Торґал, запис №1 - «Безвихідь»

Запис генерального директора, п’ять тижнів після аварії. Крім мене вижили тільки мій син, Барт і Мейда, дешева найманка, яку я взяв для супроводу.

Ми кілька днів дрейфували океаном, слухаючи, як дощ тарабанить по даху «Рятівника», після чого розпогодилося, а нас викинуло сюди. Я доручив Мейді позбирати вцілілі речі з «Деґасі», а Бартові - знайти надійне джерело їжі. Його освіта окуповується раніше, ніж я очікував.

Наш єдиний клопіт - Мейда. Вона вважає, що погода погіршиться. Я ж вважаю, що вона шукає виправдань, аби ризикувати нашими життями. Мабуть, вона й тижня не прожила без фізичного насильства й жадає влізти в бійку. Кожне її твердження передбачає, що становище дедалі гіршатиме.

Вона б мала більше віри, якби мала мій досвід. Людство витратило тисячоліття, щоби навчитися приборкувати природу. Ця планета не створить нам жодного нового клопоту.

Тепер моє єдине завдання - забезпечити наше виживання в якомога сприятливіших умовах, поки страхова компанія надішле рятувальників. А з огляду на те, в якій частині космосу ми опинилися, виживати доведеться впродовж місяців чи навіть років.