Вибір

Це був перший день початку року, 432 р. е. С. - день Відбору. Древні прийшли на заході сонця, у плащах, а їхні обличчя були сховані під золотими шоломами. Мій маленький хлопчик, Ітан, був зосереджений як ніколи. Коли пролунала загадка, він відповів раніше, ніж будь-хто встиг бодай збагнути її зміст. Здається, я навіть відчула, як самі Древні здивувалися тому, наскільки блискавично він знайшов рішення.

Ітан завжди був іншим - лагідним, допитливим, не мав хисту до меча чи жаги до витівок. Поки звичайні хлопці приходили додому з розбитими колінами, він приходив із запитаннями. Інші матері називали Ітана мрійником чи казали, що «з книжок не побудуєш дах над головою». Та я бачила його потенціал. І того дня Древні теж його розгледіли

Вони обрали його «емпірейським вченим». Одним із небагатьох відібраних - захисником знання, хранителем істини. Тепер його ім'я вимовляють із пошаною. Навіть ті, хто колись глузував із нього, схиляють голови, коли він проходить повз. Та мені байдуже до інших - для мене важливе лише те світло в його очах і та впевненість у кожному його кроці до Храму ночі. Нехай тепер він і ходить серед великих учених, для мене завжди залишатиметься тим самим допитливим хлопчиком. Я пишаюся ним понад усе!