Порожнеча підступає

О Священне Полум'я, почуй мене

я смиренно благаю тебе про прощення. Я простягнув руку лише тому, що був зачарований твоєю вродою та силою, повір мені. Я б ніколи й не подумав зазіхати хоча б на одну іскорку твою. Ці звинувачення - клятий наклеп!

Я магістрат, чуєш?! Відомий та шанований! Я люблю закон, наче дружину власну, і ніколи б не зрадив такий священний союз!

Сьогодні ці дурні та розбійники вигнали мене й змусили покинути дім із цією нестерпною порожнечею, цим лютим холодом усередині. Ані тепло домашнього вогнища, ані поцілунок дружини чи дотик коханки не здатні мене зігріти... Прошу, зніми з мене це жахливе прокляття! Присягаюся всім, що маю: своєю родиною, своїм життям - я не заслуговую на таку долю!

• Магістрат Дарій Вік

Я ПОВІРИТИ НЕ МОЖУ, що вони відібрали мого мула ТА ще й мої монети! Тепер я, поважний магістрат - «колишній магістрат», як вони кажуть - мушу плентатися пішки. Яка низька, препаскудна доля. Я б відірвав голову кожному з них за те, що вони мене вигнали.

Ноги врешті зовсім відмовили, тож я був змушений перепочити на цьому цвинтарі. Назовні блукають пустотілі, але вони мене й не помічають. Хіба що...

...вони думають, наче я один із них? Ух... шкіра сиротами вкривається. Цей лютий холод пробирає до кісток... Ні! Це все через дірявий дах! Я не такий, як вони. Я не перетворюся!

• Магістрат Дарій Вік

За те, що ви відняли в мене все. За те, що знищили мою сім'ю, моє життя, мій статус - і за те, що спотворили МЕНЕ.

Усе, що я знав, лежить у руїнах, спалене вашими безглуздими законами та заборонами. Та я не збираюся безвольно схилити голову!

Я зрікаюся Древніх! Я плюю в саме Полум'я! Кожен, хто наважиться перетнути мій шлях, буде розбитий і розчавлений! Тільки пролита кров зуміє зігріти мене знову!

ДАРІЙ