Альбанівські вершини
Друзі-рибалки
Інформація про світ із розділу щоденника «Альбанівські вершини»: 2 записи, які можна прочитати в 2 місцях (регіон: Альбанівські вершини).
Де читається
Перезавантажте сторінку. Якщо вона лишається темною, ваш браузер може бути застарим для карти або щось блокує її скрипти.
Скільки себе пам'ятаю, нас завжди було троє. Ендрю, Гаріот і я - ну й риба, звісно. Наше мале гніздечко біля ополонки стало нам домом, і ми ніколи не відходили від нього далеко.
Сонце вже сідало, Гаріот ховала свій новий трофей - звичайний собі вечір. Коли ми збиралися, Ендрю вирішив лишитися, щоб «порибалити» наодинці... але я бачив той блиск у його очах, той погляд углиб печери. Ендрю наче щось тягнуло всередину. Може, він сподівався знайти чистішу воду чи власну велику здобич? Хтозна...
Відтоді він змінився. Востаннє, коли я його бачив, у нього були скляні очі й хрипкий кашель. Через це риба вислизала від нього частіше, ніж зазвичай. Та попри це, Гаріот витягла здоровенну рибину - слизьку малинову спинку, важезну настільки, що ледь утримала. Ендрю вирвав рибину з її рук і не вагаючись зняв з гачка та запхнув собі просто в горлянку. Коли Гаріот почала обурюватися, він миттю заткнув її, мало не скинувши з нашого помосту у воду.
Того дня ми пішли раніше, без Ендрю. Гаріот хотіла повернутись і «все владнати», але боюсь, нашому другові вже нічим не допомогти... щось прокралося в нього, поки він блукав нутрощами тієї печери. Я мушу вберегтися від цього. Назавжди.
Я помираю з голоду Вони хочуть, щоб я згнив
Ніколи не діляться Завжди вдають, наче їм не байдуже
У шлунку бурчить, я не можу заснути Не можу вдихнути... щось сидить у легенях і душить мене
Мені потрібна свіжа риба Свіжа кров Але вони нізащо не поділяться - Вона на це заслужила І якщо ти не відчиниш, Нільсе , я прийду і по тебе теж І я зроблю з тобою те саме, що з Гаріот
Інформація про світ
Категорія
Записи
Місце читання