Спиноскельник

<color=#FFC90EFF><b>Reefback<\/b><\/color>

Ця масивна тварина сягає завдовжки понад 30 м і належить до класу велетів. На щастя, вона харчується винятково планктоном.

1. Хітиновий панцир

Більшість горішньої та певні ділянки нижньої частин тулуба захищені грубим шаруватим екзоскелетом. Це здогадно свідчить, що еволюція спиноскельника відбувалась інакше, ніж еволюція решти тварин планети 4546B, більшість із яких є хребетними. Спиноскельник спроможний виростати значно більшим за інших травоїдних, найімовірніше тому, що хижаки, достатньо великі, щоби проламати його панцир, давно вимерли.

2. Ферментні нарости

Розташовані на нижній частині тулуба і з вигляду подібні до водоростевих залоз газового струка. Виконують невідому функцію, пов’язану з травною системою, а також здатні виділяти в навколишню воду невеликі порції шлункових ферментів.

3. Локальний мікросвіт

На панцирі спиноскельника росте низка видів морських жолудів і рослин, які вкорінюються в давні хітинові подряпини й уникають ворогів завдяки рухливості спиноскельника, утім їх часто переслідують швидші травоїдні тварини. Цей велетенський вид є рухливим мікросвітом, який сам собою вартий докладного вивчення.

4. Життєвий цикл

Життя спиноскельника, імовірно, триває впродовж багатьох сторіч за умови, що він переживає початковий цикл росту, а саме перші кілька десятиріч свого життя, коли малий розмір робить його вразливим перед м’ясоїдними велетами. Спиноскельники є суспільними тваринами, вони плавають малими табунами й спілкуються за допомогою лунких звуків, а їхня поведінка вказує на наявність у них низькорівневого розуму.

Висновок: дає притулок рослинам, дрібним рибам і металовмісним морським жолудям.