● Великий · М'ясоїдна · «Каракорум»

Сітарний двоскат

Sitaroid gemini, скати-двійнята, що нагадують сітар.

Сітарний двоскат - велика м'ясоїдна істота. Де трапляється: «Каракорум». Фіксованих точок появи: 13.

1,000Здоров'я
13Точки появи
ВеликийРозмір
М'ясоїднаРаціон

Профіль

Довідка

Де трапляється: «Каракорум»
Глибина появи: від 194 до 411 м
Дальність огляду: 40 м
Час сканування: 5 с

Усі істоти

Мапа

Місця появи

Усі фіксовані точки появи

Відкрити повну мапу

Атаки

Шкода за удар

Здавлювання · дальність 5 м: Фізична шкода: 40
Укус · дальність 2,5 м: Фізична шкода: 15

Поведінка

Кого атакує і від кого тікає

Атаки: гравець

На кого полює

Істоти, на яких вона полює

База даних

Сітарний двоскат

Sitaroid gemini, скати-двійнята, що нагадують сітар. Електричні хижаки з темних глибин, що переселилися ближче до поверхні внаслідок екологічної кризи. 1. Сітарний скат Сітарні скати, названі так через подібність до земних гітарних скатів, імовірно, еволюційно виокремилися від спільної з манговими рибами гілки менш ніж 25 мільйонів років тому (якщо припустити, що моделі еволюційних змін на Протеї достовірні). Плоска голова цього організму має залишки твердих кісткових пластин, як у вимерлих земних парноніздрьових. Щелепа перемістилася вниз тіла й розвернулася. Два бризкальця втягують воду до внутрішніх зябер. 2. Глибоководне походження Сітарні двоскати адаптувалися до життя в глибокому океані, де немає доступу до світла. Їхні справжні очі заховані під шаром підшкірного слизу. Єдине вціліле центральне око - це надрозвинуте тім'яне око, здатне вловлювати світло й тепло. 3. Стратегія двійнят Як і чотириочки, сітарні скати завжди народжуються парами. Досягнувши зрілості, двійнята розділяються, щоб спаруватися з особинами протилежної статі. На відміну від чотириочок, сітарні скати не мають спеціалізованого органу для передавання їжі чи нервових імпульсів. Для того, щоб ділитися їжею, двійнята зчеплюються ротами. Спілкуються за допомогою електричних імпульсів, подібно до земних риб-ножів. 4. Електроактивне харчування Канали й ампули вздовж тіла сітарного ската містять модифіковані м'язи з електрогенерувальними клітинами, за допомогою яких скати приголомшують жертву електричним розрядом. Розділившись, ситарні скати зберігають зв'язок у формі волокон електропровідного слизу. Що триваліший цей зв'язок, то сильнішим буде диполь електрошоку після їхнього возз'єднання. 5. Поведінка, що шокує Спостереження за сітарними скатами можуть виявити ознаки того, що вони полюбляють гратися з металевими уламками чи конструкціями. Висновок: серйозна загроза для пірнальників, електричних транспортних засобів та осель.

Також трапляється там

Loading discussion...